Стаття аналізує поточний стан реформування системи правосуддя в Україні, фокусуючись на відсутності єдиної державної стратегії та проблемах кадрового наповнення судів. Автор розповідає про розрив між формальним виконанням євроінтеграційних вимог і реальною практикою роботи органів правопорядку та судових інституцій. У центрі уваги — наслідки хаотичних призначень, недофінансування системи та дефіцит етичних стандартів, що гальмують створення сталого верховенства права.